Проводжала мати сина
Захищати Україну
І рушник йому вишиваний дала,
І сльозу гірку пустила,
Вслід його перехристила
І на шию мідний хрестик одягла.
І за віру й за Вкраїну
Йшов сміливо в бій хлопчина,
Але нелюди в полон його взяли.
Катували, мордували,
Мідний хрестик розірвали,
А хлопчину на хресті розіп’яли.
Рідна матінка не бачить,
Як у сина серце плаче,
Не пригорне до грудей його на мить.
Кров червона все стікає,
Син в чужині помирає,
Мідний хрестик поміж травами блищить.
І прийшла до свого сина
Скорбна мати – Україна,
Зупинилась, помолилась під хрестом.
Білі руки простягала,
Піт із кров`ю витирала
Материнським вишиваним рушником. Провожала мать сына
защищать Украину
И полотенце ему вышитый дала,
И слезу горку пустила,
Вслед его перехристила
И на шею медный крестик надела.
И за веру и за Украину
Шел смело в бой парень,
Но нелюди в плен его взяли.
Пытали, мучили,
Медный крестик разорвали,
А парня на кресте распяли.
Родная матушка не видит,
Как у сына сердце плачет,
НЕ прижмет к груди его на мгновение.
Кровь красная все стекает,
Сын на чужбине умирает,
Медный крестик между травами блестит.
И пришла к своему сыну
Скорбная мать — Украины,
Остановилась, помолилась под крестом.
Белые руки протягивала,
Пит с кровью вытирала
Материнским вышитым полотенцем.