Задиміли гори, синії Карпати
І злетіла в небо пісня вівчаря.
Про стрункі смереки, про гуцульські хати,
А в промінні сонця виграє роса.
Приспів:
Я вітаю гори, синії Карпати,
І ранкове сонце, цю земну красу.
А карпатське диво буду пам’ятати,
Як в своєму серці бережу весну.
Там червона квітка пелюстки купає
В дивнім водограї, в сонячнім теплі.
Там шепоче вітер, стиха промовляє
Казку колискову молодій сосні.
Приспів.
Чути звук трембіти ген на полонині,
Там стіжки розбіглись з сіном запашним,
Палахкоче ватра, що біля колиби,
І бринить повітря молоком парним. Задымили горы, синие Карпаты
И взлетела в небо песня пастуха.
О стройные ели, о гуцульские дома,
А в лучах солнца выигрывает роса.
припев:
Я поздравляю горы, синие Карпаты,
И утреннее солнце, эту земную красоту.
А карпатский чудо буду помнить,
Как в своем сердце берегу весну.
Там красный цветок лепестки купает
В странном фонтаны, в солнечном тепле.
Там шепчет ветер, тихо говорит
Сказку колыбельную молодой сосне.
Припев.
Слышать звук трембиты ген в долине,
Там стога разбежались с сеном душистым,
Полыхает костер, что у хижины,
И звучит воздуха молоком парным.