Що то була за верба,
що без кореня зросла,
Що то була за вдова
сім год без мужа жила
Сім год без мужа жила
В сад гуляті ходила
По садочку гуляла
Охвіцера любила
Приспів:
Холодна водиця
Глибока криниця
Серце розбито
Не може любити.
I I
Охвіцера любила
ота вдова молода
Породила два сина
І Ванюшу й Василя
В шовковеє сповила
Білим плаття завила
В тихий Дунай понесла
Та й на воду пустила
Ой, ти Дунай, ти Дунай,
Моїх діток колихай
Ти, зельонєнькій комиш,
Нагодуй і поколиш
Ти, зелена лепеха,
Давай дітям молока
Годуй моїх діточок
До двадцяти годочок
Приспів.
I I I
Й у двадцятому году
Пішла вдова по воду
Стала воду набирать,
Став кораблік випливать
А на тому кораблі
два матроси молоді
Ой, ти вдово молода,
чи підеш ти за нас два
Який тепер світ настав,
Що син матір не впізнав
Та й із нею шлюб узяв Что это за ива,
что без корня выросла,
Что это за вдова
семь лет без мужа жила
Семь лет без мужа жила
В сад гулять ходила
По саду гуляла
Охвицера любила
припев:
холодная вода
глубокий колодец
сердце разбито
Не может любить.
I I
Охвицера любила
эта вдова молодая
Породила два сына
И Ванюшу и Василия
В шовковее спеленала
Белым платье заявила
В тихий Дунай понесла
И на воду пустила
Ой, ты Дунай, ты Дунай,
Моих детей качает
Ты, зельоненький камыш,
Накорми и окружности
Ты, зеленый аир,
Давай детям молока
Корми моих детишек
К двадцати годочок
Припев.
I I I
И в двадцатом году
Пошла вдова за водой
Стала воду набирать,
Стал кораблик выплыл
А на том корабле
два матроса молодежи
Ой, ты вдов молодая,
пойдешь ты нас два
Который теперь мир наступил,
Что сын мать не узнал
И с ней брак взял