Не плював я в лице нікому,
Не кидав камінням в спину.
Приходив самотній додому,
І думав про щось безупинно.
Від думок я тих божеволів,
Дні губив в повсякденності часу,
Але як на подяку натомість
Так не втік від життя я ніразу.
Напивався, що втрачав свідомість,
І шукав рятунку повсюди,
Щоб сховатися від душевної болі,
Яка розривала груди. Не плевал я в лицо никому ,
Не бросал камнями в спину.
Приходил одинокий дом ,
И думал о чем-то непрерывно .
От мыслей я тех сходил с ума ,
Дни терял в повседневности времени ,
Но как благодарность взамен
Так не убежал от жизни я ни разу .
Напивался , что терял сознание ,
И искал спасения повсюду ,
Чтобы спрятаться от душевной боли ,
Которая разрывала грудь.