1) А вже літ за 300, як козак у неволі,
Понад Дніпром ходить, викликає долю.
Гей вийди доле із води,
Визволь мене, козаченька із біди (2).
2) Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Бо сама я плачу, сама я в неволі.
Гей у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі (2).
3) Богдане, Богдане, ти — козацький сину,
Визволив од ляхів неньку Україну.
Гей, ти од ляхів визволив,
А москаль усім козакам насолив (2).
4) Од того Богдана — московські кайдани,
Сковують нам руки, навіки проданим.
Гей, запроданим навіки,
Ані булави підняти, ні руки (2).
5) Змоскалили неньку, досі не підняти,
Від Дону старого по самії Карпати.
Гей по самії Карпати,
Було б тоді розуму додати (2).
6) Гетьмане Богдане, треба було б знати,
Москалів поганих з України гнати.
Гей, Богданочку, Богдане,
Забрав москаль Україну і мене (2). 1) А уже лет за 300, как казак в неволе,
Над Днепром ходит, вызывает судьбу.
Эй выйди судьба из воды,
Избавь меня, казака угнетенных (2).
2) не пойду, казак, не пойду, сокол,
Потому что сама я плачу, сама я в неволе.
Гей в неволе, в ярме,
Под московским караулом в тюрьме (2).
3) Богдан, Богдан, ты — казацкий сын,
Освободил от ляхов мать Украине.
Эй, ты от ляхов освободил,
А москаль всем казакам насолил (2).
4) От того Богдана — московские кандалы,
Сковывают нам руки, навеки проданным.
Эй, проданные навеки,
Ни булавы поднять, ни руки (2).
5) Змоскалилы мать, до сих пор не поднять,
Дона старого по самой Карпаты.
Гей по самой Карпаты,
Было бы тогда ума добавить (2).
6) Гетман Богдан, надо было бы знать,
Москалей плохих из Украины гнать.
Эй, Богданочку, Богдан,
Забрал москаль Украины и меня (2).