Марічка Бурмака — Таких, як Ти, чекають все життя…


Я посміхнусь тобі крізь сльози, їдь,
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
Готовий до дороги.

А берег знов пустельній і нічий,
А чорна буря розпустила крила,
Але я сонце вишила вночі
На тих вітрилах.

Ти може не повернешся назад,
Далекий голос так співає тужно,
Твоя любов, як дзвін старих балад,
Гірка і відчайдушна.

З твоїх стихій немає вороття,
Моря шумлять і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
Заради миті.

Весняний вітре зустрічей і втеч,
Покинеш дім, любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
А потім — жінку… I see tox to be slashes,
Bo professional vіtru vranіshnogo strict.
Tviy ship at the port,
Ready for the road.

And the shore of the islands is empty, and
And black storms rode krill,
Ale I Sone Vishil vnochi
On quiet winds.

You might not turn back
The distant voice is so spicy,
Your love, yak dzv_n oldkh balad,
Гірка і відчайдушна.

From your poems,
The sea is noisy and cold in the light.
There, yak ti, check all life
Zaradi mit.

Spring Festival of Health and Service,
Leave dim, loves a stranger.
Ty zh quietly, tsiluyut top sword,
And then — zhinku …

0 0 голоса
Рейтинг статьи
Подписаться
Уведомить о
guest
0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x